|
Славні слов’янські лагідні співи. Чом же замовкли, ляшськії діви, Легко стопою в лад не б’єте? Сербськії діви! Співи простії Любите ви, та думи живії В пісні блищать красою зате. Хто ж тії співи чешок почує? В пісні чутливій лагідних дів Ніжне кохання, слава хвилює... Запам’ятавши навіки свій спів, Діви!, чом спільно вам не співати Пісні святої минулих часів? В голос єдиний чом не з’єднати Хвилю слов’янських всіх голосів? Боже, коли ж бо зіллються потоки В річку одну? Як одне джерело, Що об’єднати б струмки всі могло, Ллється хай велет, як море широкий, І, на півсвіту розлившись, потік Землю прикрасить красою навік! Старша дочка в сім’ї слов’янина, Станом величним на всесвіт єдина, В славі живе, але думи сумні: В теремі днює, мов серед ночі, Чоло бліде, заплакані очі, В тузі журливі співає пісні. Чом же не вийдеш в чистеє поле, Не розгуляєш марень сумних? Світло душі на сонечку-волі, Їй від проміннів тепло ясних... З меншими сестрами йди ти на муки, І хоровод коло себе збирай; Міцно сплітаючи дружнії руки, Пісню свободи радо співай... Боже, коли-бо зіллються потоки В річку одну? Як одне джерело, Що об’єднати б струмки всі могло. Ллється хай велет, як море, широкий, І, на півсвіту розлившись, потік Землю прикрасить собою навік.
|