|
Ф.Ф.Вадковському Затих Гафурський бій. У даль морів Тікають вигнанці вітчизни, Приставши до ісландських берегів, Готують в честь убитих тризни. Іскриться мед, і меч об меч дзвенить... Так здійснено обряд священний. І кожен з них зажурений сидить І чує арфи звук натхненний: СкальдУтіштесь! Полеглі тепер в небесах Живі поцілунки п’ють юних валькірій. А там, де кісток їх поховано прах, Судилось легенді розквітнути щирій. Утіштесь! За вбитих ваш меч відомстить. І де б не зустріли ми холод кончини, Хай доблесний дух до могили кипить, Як чаша заздравна в ім’я батьківщини.
|