В безмовній лірі звук не тане,
Як промінь, що живить ріллю.
Я пісню, в світі ще не знану,
В слова огненні переллю.

Співець народний у в’язниці,
Але слова його – як штик:
Зриває він небес зірниці
Душею вільною навік.

Не похвали шука натхненний
І непідкупний глас співця.
Шануйте ж сон його священний,
Як перед боєм сон бійця.
Володимир Сосюра?