В безмовній лірі звук не тане, Як промінь, що живить ріллю. Я пісню, в світі ще не знану, В слова огненні переллю. Співець народний у в’язниці, Але слова його – як штик: Зриває він небес зірниці Душею вільною навік. Не похвали шука натхненний І непідкупний глас співця. Шануйте ж сон його священний, Як перед боєм сон бійця.
|