Ти знаєш їх, кого я так любив,
Із ким години чорні я ділив?
Ти знаєш їх? Як я, ти брав їх руки,
Мені розмови дружні передав,
Яких ніколи я не забував.
П’ючи душею й серцем рідні звуки,
Неначе знов у рідному краю
Побачив я соузників сім’ю.

На прощу так ідуть подорожани
Крізь огняний піщаний океан,
І пальми тінь, і небо осіяне
Їх кличе в даль примарами оман.
Та цей міраж наснажує їм сили,
І далі йде мандрівців караван,
Не боячись пекучої могили.
Володимир Сосюра?