|
Світ уже, щебечуть птиці Під вікном, де я в темниці, Як на волі гарно їм! Пурхають, снують, співають, Враз повітря розсікають Крильцем молодим своїм. Пташки! Як же вам не стидно? Ви ж із мене смієтесь. Ах! і заздро ж, і обидно, Навіть заздро те мені, Що і сніг на цій стіні, Криючи каміння мшисте, Не цілком його покрив. Хто ж мене всього зарив? Пустять на повітря чисте? Я й подихать ним не вспів.
|