|
Струн віщих пломенисті згуки До слуху нашого дійшли, І кинулись до зброї руки, Та тільки ланцюги знайшли. Нехай же, барде, у недолі Нас веселить кайданів спів; Ми у в’язницях, у неволі В душі глузуємо з царів. Пожаром іскра спалахне, Бо наша праця не загине, Повстане й ката прокляне Весь нарід нашої країни. Мечі скуєм ми з ланцюгів, Запалим знов огонь свободи, Ударим з нею на царів – І радісно зітхнуть народи.
|