|
На вокзалі, де з жа́лю пихтять паровози, Ви у спішці зронили червоні три рози. Ваш букет був великий, відсутності роз Не помітив ніхто, навіть сам паровоз. На асфальті прекрасні червоні три рози, Синій дим, як вуаль, дме з труби паровоза. Я відняв у асфальту те сяйво трьох роз І шпурнув у трубу – похвалив паровоз. Це є рідкість: прекрасні червоні три рози Проковтнути, чекаючи нас, паровозу. І до смаку прийшлося те сяяння роз, Як розбійник лісний засвистів паровоз. На склянім, величезнім, бездоннім вокзалі У долоні три іскри червоні упали. Назавжди́ залишились сліди від трьох ран – Пропекло серце наскрізь те сяйво троянд.
|