|
Зла не згадуй І не хмарся бровами, Почуттям образи некерованим, Хай там що, не підпадай під владу. З ними навіть мрії не збуваються Й мандрівник від тягаря хитається, Зла не згадуй. Хоч і прикро, Ти стисни в зубах його, У ріці втопи, в вогні спали його, Грубе слово, цвіллю злості вкрите. У дворі напівобчухре дерево Зла не знає, чом йому не зелено, І гілками тягнеться до світу.
|