|
Зорі меркнуть і гаснуть; хмарки у вогні; Біла пара в лугах розлягається; По блискучій воді, по густій лозині Червоняста зоря розливається. Тиша, безлюдь навкруг. Очерет наче спить; Ледве мріється стежка росяная; Кущ зачепиш плечем, і на вид тобі вмить З листя присне водиця срібляная. Зворушився вітрець, воду зморшками вкрив, Прошуміли качки й геть полинули. Десь далеко-далеко дзвінок задзвенів... У наметах рибалки прокинулись, З кілля невід зняли, в човни весла несуть... А на сході горить – розгоряється... Пташки сонечка ждуть, пташки пісню ведуть, І стоїть собі гай, усміхається. Ось і сонце встає, понад полем блищить, Десь за морем ночівлю покинуло, На лани, на луги, на верхівля рокит Течією блискучою ринуло. Йде за плугом орач, пісню тягне йдучи, – По сназі йому все обважливе... Не боли ти, душе! від турботи спочинь! Здрастуй, ранок та сонце вродливе!
|