|
І ось воно з’явилося, це слово, І в долі вмить заповнило провал, Хоч, може бути, явища такого Я сам від себе не очікував. Над спраглим степом ніби, як це слово, Пронісся вітер, грім десь пролунав, Й ланцюг розірваний хмаринок випадкових В єдину ланку так миттєво поєднав.
|