|
О Музо! Двері домовини Переді мною – мужня будь! Хай винен я, хай людська лють Побільшить ще мої провини – Не плач! Незнані нам часи Не позбиткуються над нами: Між мною й чесними серцями Порватись довго не даси Живому, кревному союзу! Хіба чужинець не збагне І без любові промине Збатожену до крові Музу...
|