|
О, Музо! я на схилі віку! Хай завинив багато я, Нехай людська злоба щодня Мій огріх збільшує без ліку – Не плачі ти сповнена краси, Не глузуватимуть над нами: Між мною й чесними серцями Прорвать навік ти не даси Живого, кревного союзу! Не руський – з нехіттю в очах... Погляне на бліду, в синцях, Побиту нагаями Музу...
|