|
Любов і Праця гинуть у руїнах! Навколо – зрада, чвари лиш одні. А ти мовчиш у марнощах незмінних І з сорому гориш, як на вогні. Ти ремствуєш на свій талан щасливий: Навіщо він, коли кругом раби, І ти в душі замріяно-лякливій Відваги не знайшов для боротьби!
|