|
Любов і Труд – засипано в руїні! Сварня і зрадництво – куди не глянь! А ти гориш від сорому в тремтінні – Сумний і непридатний до діянь. І небо ти клянеш: нащо владика Дав дар тобі, мов на чоло, зорю, Коли душа, ляклива і безлика, Боїться стати з ворогом на прю?..
|