|
Куди не глянь – скрізь здирства, гніт і муки... Під руйновищем праця і любов, А ти мовчиш, спустив безсило руки, І з сорому твоя палає кров. Ти ремствуєш на свій талан співничий, Що дадено хіба на глум тобі, – Коли в душі лякливій, марівничій Немає сил на звагу в боротьбі!
|