Дні ідуть... Повітря ледве лине.
На шляху фатальнім – світ старий...
Страх яка безжалісна людина!
Не діждеться захисту слабий!
Та... мовчи у люті справедливій!
Кари віку й людям не проси:
Давши волю ліриці чутливій,
Сплинеш слізьми в нинішні часи.
Феофан Скляр
1971
