В Русі пресвятій«Їж тетерю, Яшо, молочка нема...» «Де ж корівка наша?» «Взяли швиргома: пан таку породу в гурт збирає свій...» Хороше народу в Русі пресвятій! «Де всі наші кури?» – поміж дочок гуд. «Не шуміть, дівчури, з’їв їх земський суд; взяв іще підводу, й обіцяв постій...» Хороше народу в Русі пресвятій! Ниє в баби спина, а діжа – не жде! Й донька Катерина знов на ум іде: із двірні – в господу не вернутись їй... Хороше народу в Русі пресвятій! Плачте, батько-мати, тягнуть бо із хат: хлопців – цар, в солдати, пан – собі дівчат. Лиш – минуть юроду: у родині скній... Хороше народу в Русі пресвятій! ПанщиннаБідний, невидний Калинонько, з вигляду – геть не щастить, лиш розмальовану спиноньку ветха сорочка таїть. Шкура вся січена, постать пригнічена, в шлунку – з полови гуде; верчений, кручений, луплений, мучений, ледве Калина бреде. В ноги шинкарику тикнеться, горе відсуне немов; й жінці в суботу відкликнеться з панської стайні ізнов. ГолоднаСтоїть мужик – хитається, іде мужик – згинається! З кори його розпучило, журба-біда замучила. Лиця такого тьмяного не вбачити і в п’яного. Іде – пихтить, іде – і спить; прибрів туди, де хліб шумить. Як ідол став над колосом, співа безсилим голосом: «Доспій, доспій, хліб-батенько! Я – ра́тай твій, Панкратонько! Хлібину з’їм на півсела, ватрушку з’їм – не менш стола! Все з’їм один, осилю сам. Хоч мати, син проси – не дам!» РусьТи і зубожена, ти й нагромаджена, ти і незміряна, ти і зневажена, матінко Русь! В рабстві розрівняне поле прополоте, – серце простолюду, кажуть, – як золото! Сила населення, сила взаконена – совість безтрепетна, правда схоронена! Сила із правдою не уживається, – жертвує правдою й не переймається. Русь не ворушиться, Русь – як придавлена... Й раптом прокинеться, іскрою вжалена; вийдуть із вилами, в звісному прагненні: жита – по зернятку гори натягнені! Рать підіймається – військо нелічене! Сила небачена, непокалічена! Ти і розорена, ти і назбирана, ти і покривджена, ти і незміряна, матінко Русь!
|