Я помиривсь з необхідною долею:
Годі ці муки пекельні тягнуть,
Годі боротись безсилою волею:
Швидше жадаю навіки заснуть!
Вам же не марно жить, друзі шановнії,
І полягти у могилі такій,
Щоб постоли широчезні, народнії
Слід протоптали до неї мерщій.
Михайло Старицький
1883
