|
Прусський барон, почепивши на шию біле широке жабо в крохмалях, в цілях докладно збагнути Росію Їздить по їйних ведмежих кутах. «Як тут із хлібом?» – «Порожні стодоли!» «Що зі скотом?» – «Від зарази подох!». Й ледве завівсь про книжки та про школи – збігли всі геть: «Хай нас милує Бог! Книг нам не треба, неси до жандарма! Тут уторік торгував бозна-хто, ми накупили їх, ніби півдарма, й мали халепи – цілкових на сто!» Думає німець, термосячи чохли: «Що за пригода?! На школі – замок; ниви посохли, корови подохли; як ці селяни заплатять оброк?» «Що добачати й писати в книжчину?» Й так йому сумно – не милий і світ... Дай їм, німчуро, побільше хлібину – і добачай, що́ таке апетит.
|