|
Дім – а не возик у дядечка Якова. Господи боже! чого тут нема? Сивий він сам, а конячка каракова; Сто літ обом недарма, Їздить старий, продає він потроху, Раді йому, та і радий він їм: Випивши вічно і ситий, нівроку. Пусто в селі, він не журиться тим. Знає, де люди: і куплю, і міну Він на обніжку уже почина; Дай буряків, чи картоплі та хріну, Він тобі все, що вподобаєш – на 1 – Бог йому, мабуть, предобру дав душу, Їздить – гукає все, знай: «По грушу! по грушу! Купи, зміняй!» «У дядечка у Якова Збоїна макова, Що на смак – овва! Всім однакова. Дівкам утіхи – Ріжки, горіхи! Ну-бо малята! Пряники-м’ята, Всякі є штуки: Окуні, щуки, Кити, карасі! Поглянеш – любі, Розкусиш – ласі, Оближеш губи!./ – «Стій-бо, старий!» І його обступили, Хлопців, дівчат і дітей тіснота. Ласощів всі наміняли, купили – Скрізь був гармидер, сама суєта! Сміх на якогось там Кузю турботного: Взяв перед носа коня сухозлотного; Кінь так і манить, і ласий, однак... Де тобі стерпіти? їж, парубчак! Жаль це дівчатко, сирітку Феклушу: Всі, бач, жують, а ти слинку ковтай... «По грушу! по грушу! Купи, зміняй!» «У дядечка у Якова . Про баб товару всякого. Ситцю хорошого – Ціною схожого! Гей! молодиці! Красні дівиці, Сестри, тітусі! Хустинки в смузі, Серги Марусі, Голки, торочки, . Шнурки, шнурочки! Духи, помада, Все – чому рада!..» Зуби в дівчат та у баб розгорілись. Льон і полотна, і пряжу несуть. «Стійте! не разом! невже ви сказились? Тихше! устигнете!..» Так ось і рвуть! Пильний старий, а то просто несила! Баби дідусика затормошили, Клянчать, маніжаться, тільки держись: «Цвіте наш маків, Дядечку Яків, Не дорожись!» – Менше не можна, врази мою душу! Хочеш бери, а не хочеш – прощай! «По грушу! по грушу! Купи, зміняй!» «У дядечка у Якова Хватить про всякого. Нові коврижки – Дивись-бо: книжки! Хлопчик-дударик, Купи букварик1 У мене нині Книжки поцінні: По гривні штука – Діткам наука! Для любих діток Тимох; Улиток, Андрюшок, Ваньок... Буквар не пряник, А почитати – Язик прикусиш... Не сайка, знати, А як розкусиш, Смачніш горіха! П’ять штук – полтина, Глянь – і картина! Єй-єй утіха! Розумний будеш, Грошей добудеш... По букварі! По букварі! Хапай – бери! Читай – зори!» І букварів тих багато купили – «Годі вам пряників, нате лиш вам!» Пряники, правда б, їх більш вдовольнили, Та захотілось вже так старикам. Книжки з картинками, писані чітко – От би дійти, що написано тут! Мовчки кріпилась Феклуша-сидітка, . Бачила – пряники діти жують, А як побачила в книзі картинки, Враз навернулись на очі сльозинки. Зжаливсь дідусик і дав їй буквар: «Будь розумніша, коли ти бідар!» Бач, який дід! має добру він душу! Будь же щасливий! Торгуй, заробляй! «По грушу! по грушу! Купи, зміняй!»
|