|
– Добривечір, жінко! Добривечір, діти! Напився б... Ну, й холод пройма! – «Не тямиш, горілку всю встигли допити З десятником вчора?..» – Ну, ну вже, дарма! Зогріюся чей і без неї я, грішний... Ти тільки гнідого на тік... Намлівся він з голоду в весну, сердешний, Як сіна не стало й на лік. – Ой, як я втомився!.. Ну, що, примістила? Ну, борщику теплого з’їм!.. «Та я нині, любий, в печі й не топила, – Дровець нам не стало зовсім». – Та що ж, без борщу повечеряю, грішний, – Гнідому б ти вівсика трохи дала... Та ж він обробив за це літо, сердешний, Чотири півмірки тягла. От хоч би й сьогодні з дровами... Там кара Дорога погана... Що, й хлібця нема? «Ввесь вийшов, небоже... В сусіди прохала, – Аж завтра дасть рано...» – Дарма! Просплюся, мабуть, і без хліба я, грішний... А ти б під гнідого соломки ще тиць!.. Адже ж за зиму цю він вивіз, сердешний, Аж триста й чотири ялиць!
|