|
Радіє ворог... Мовчки, обережно, Вчорашній друг хитає головою, І всі, всі відсахнулися бентежно, Ті, що завжди були переді мною, Великі і страждальницькі ті тіні, Про чиї долі гірко я ридав, На чиїх трунах я схиляв коліна І клятви помсти грізно всім давав... Зате кричать безособові: «Струнко!», Спішать в обійми грішного раба, І прибивають жирним поцілунком, Як Юду до ганебного стовпа.
|