|
Радіє ворог, і у замішанні Вчорашній друг з докорою мовчить, І ви, і ви зреклися в хвилюванні, – А ви ж були зі мною кожну мить, – Великі й славні мученицькі тіні! О, як за вами гірко я ридав, Над вашим прахом преклоняв коліна, За вас помститись палко присягав. Зате людці кричать «Радієм!» – лунко Й спішать в обійми нового раба, Приковуючи жирним поцілунком Сердегу до ганебного стовпа.
|