|
Рік минає – і меншають сили, Я холодним і млявим стаю... Краю мій! Я дійду до могили, Не побачивши волю твою! Та вмираючи, хтів би я знати, Що стоїш ти на вірних шляхах, Що орач, ідучи засівати, Дні погожі зустріне в полях: Щоб з оселі вітрець незабутий Звук єдиний до вуха доніс, Звук, в якому кипіння не чути Ані людської крові, ні сліз.
|