|
З кожним роком слабішають сили, Кров холоне і розум дріма... Краю рідний! Мені до могили Не побачить твій люд без ярма! Та хотів би я знать до вмирання, Що стоїш ти на вірній путі, Що орач твій у час засівання Бачить сонячні дні в майбутті. Щоб вітрець, доки ляжу в склепіння, З рідних селищ до вуха доніс Звук один, де б не чулось кипіння Всенародної крові і сліз.
|