|
В сум не впадайте. Цією пригодою Дехто радітиме – все передбачено. Так у Росії за божою згодою Гинути чесній людині призначено Спрадавен: молодість перебідована, Запалу сповнена, мріями зманена, – Втім боротьба нерозважна й рокована, Потім – безкрайні літа каторжанина. Все він спізнав: петербурзькі конурчини, Тюрми, жандармів люб’язності, допити, Все – несходимі степи Оренбуржчини, Їхню фортецю, де мучити й гнобити Вміють хамлюги, в казармах заниділі... Там-то і жив він солдатськими болями, Звісно, сконати він міг під побоями, Може, і ждав, як рятунку, загибелі. Та зберегло його в роки солдатчини Руських людей провидіння невтрачене. Скінчились дні, що дзвонили заковами, Він перейнявся надіями новими, Все посміхнулось йому, що у плетиві Мрій молодечих являлося, снилося... Бог тут позаздрив поетові – серце спинилося.
|