|
Дарма ти хочеш щохвилини Служить юрбі, годити їй, – Співець моєї батьківщини, Без краю вищий жереб твій! Її ти знаєш: їй потрібний Не влесливий. Прийшла пора! Потрібен робітник їй здібний На грунті Мислі та Добра. Служи не славі ти нужденній, – Для блага ближнього живи, І підкоряй свій чистий геній Любові лиш, до неї зви. Коли багатий ти скарбами, Не квапся виставляти їх: Самі живими промінцями Засяють у трудах твоїх. Поглянь: на скалки б’є каміння Убогий трудівник, – і вмить Само з-під молота летить Кругом полум’яне проміння.
|