|
У дні жахливої війни Мені при кожній жертві бою Шкода не друга, не жони І не полеглого героя. На жаль, утішиться жона, І друга кращий друг забуде; Та в світі є душа одна – Вона до смерті плакать буде! Серед облудних наших справ, Паскудства підлого і прози Одні я в світі розпізнав Святі і щиросерді сльози – То сльози бідних матерів! Їм не забуть своїх синів, Яких коса війни скосила, Як звислих віт піднять несила Плакучим вербам до верхів.
|