Громадянин(заходить)Ізнов він сам, ізнов лежить, Не пише, сердиться, сумує. ПоетДодай: смертельно ще нудьгує – І мій портрет готовий в мить. ГромадянинОто портрет! Ні риски в ньому Краси, шляхетності, повір, Лише юродство, фальш і втома. Лежати вміє дикий звір... ПоетТо й що ж? ГромадянинМені все те болить. ПоетТо йди. ГромадянинГаньба тому, хто спить! Устати час! Ти не збагнув, Яка доба уже настала? У кому честь не занепала, Хто обов’язок не забув, У кого є талант і сила, Той нині більше не засне... ПоетТак я покликаний до діла? О ні, воно не жде мене. ГромадянинОце дива! Ти маєш діло, Ти тільки ліг собі й заснув Устань, тавруй пороки сміло... ПоетА! знаю: «бач куди стрибнув!» Та я ж бо стріляна пташина. Не сперечатимусь – і край. (бере книжку)Ось Пушкін – рятівник! Диви-но, Читай і більш не дорікай! Громадянин(читає)«Не для турботи, не для битви, Не для корисної мети, Народжені ми для молитви, Для мрій натхнення й красоти». Поет(у захваті)О неповторний, чистий звук!.. Якби із Музою раніше Були ми трохи розумніші, Пера не взяв би я до рук! ГромадянинТак, звуки дивні... Слава їм! Цих звуків непоборна сила Поета душу, наче грім, Зі сну лінивого збудила. Радію я словам таким, Твоє захоплення вітаю, Та знай, поезію твою Гостріше серцем я сприймаю. ПоетНевже? Поезію мою?! Ти критик запальний, та дикий. Так я, гадаєш ти, – великий, І десь над Пушкіним мені Ти місце визначив?!.. ГромадянинТа ні! Твої поеми нудно-мляві, Твої сатири нецікаві, Образливі та несмішні, Елегії читать огидно, Бо вірш важкий. Помітний ти, – Отак без сонця зорі видно. Вночі, коли ми без мети Бредем, залякані й забуті, Коли на волі звірі люті, Людині ж сказано: «тремти!» – Ти твердо світоч свій тримав, Та, мабуть, небо не схотіло, Щоб він під вітром запалав, Народу шлях вказавши сміло. Він скнів у пітьмі повсякчас, Малою іскрою метався. Благай, щоб сонця він діждався І в сяйві сонячному згас! Не Пушкін ти. Візьми ж до тями: Ще сонце не зійшло над нами, З твоїм талантом спати гріх, Бо соромно в годину горя Співати про красоти моря, Про щастя любощів і втіх... Гроза мовчить, і море сяє, Неначе мирний небосхил, І вітер у вітрилі грає І ніжно пестить суходіл, І корабель біжить так тихо, І мандрівцям не сниться лихо, Немов і не на кораблі, А на міцній, твердій землі... Та вдарив грім, що всіх карає, Рве снасті, щоглу геть ламає, – Не час тепер у шахи грати, Не час тепер пісні співати! Глянь: пес, а діло добре знає, На бурю дико завиває. Та що про нього річ вести... Та що б робив, поете, ти? Невже у затишку каюти Ти сам би в день тяжкої скрути Нероб піснями присипляв І бурю лірою втишав? Нехай покликанню ти вірний, Та що в тім рідній стороні, Де кожен тягне кусень жирний, Де всі кричать: «мені! мені!» Так рідкісні серця спасенні, В яких святиня – рідний край. Дай боже сил їм!.. А нужденні, Дрібні, пусті – їх безліч, знай! Одні – то здирців плем’я кляте, А другі – дурні та співці, А треті... треті мудреці: Покликання їх – розмовляти. Замкнувшись від життя навік, З них кожен так казати звик: «О, наше плем’я сохне, в’яне. Ми ж не загинемо дарма. Чекаймо: ще пора настане... Зате ж і зла від нас нема!» Так підло криє ум пихатий Чимало себелюбних мрій, Та... хто б не був ти, брате мій, Не Бір тій логіці триклятій! Не думай же до них іти, Багатих словом, ділом бідних, Не йди до млявих і безплідних. Бо можеш користь принести! Син не дивитиметься збоку На неньку, що в журбі бреде. Так громадян їх сан високий На бій за рідний край веде. Іди сміливо без вагання За честь вітчизни в бій останній, За ідеали, за любов... Іди і гинь: Свята надія Тебе веде. Безсмертна дія. Коли під нею плине кров. А ти, поете і пророче Високих істин вікових, Не вір, що той, хто хліба хоче. Не вартий віщих струн твоїх! Не вір, що люди в бруд упали, Не вмер ще бог в душі людській. Слова, що вірою звучали, Відлунюють і нині в ній! Будь громадянин! Муз обранець, Ти людям присвяти життя, І хай твій геній буде бранець Любові чистого чуття. Дарунки, що послала доля, Наяв не квапся виставлять: З твоїх рядків вони поволі Ясним промінням заблищать. Поглянь: тверде, міцне каміння На друзки трощить каменяр, А молот тяжко креше жар, І грають відривки пломінні! ПоетСкінчив?.. А я вже засинав, Бо не для нас думки спасенні! Ти забагато вимагав: Учити інших може геній, Душа хоробра і ясна, А в нас душа така лінива, І себелюбна, й полохлива, – Не варта й шеляга вона. Ми домагаємося слави, І твердо сунуть наші лави, Як під ногами битий шлях, А тільки вбік звернули – жах! Пропали, всіх змиває Лета. О жалюгідна роль поета! А громадянин? Він блажен, На нього Муза прав не має, І він не лізе на рожен, Мовчить собі й про справи дбає. Він здатний до корисних дій... ГромадянинНе дуже схвальний присуд твій, Та може в тім неї ти ще й винен? Збагни нарешті справи суть: Поетом можеш ти не буть, А громадянином – повинен. Що ж він, спитаєш, за один? Він батьківщини гідний син. – О, досить з нас купців, кадетів, Міщан, чиновників, дворян, З нас досить навіть і поетів, Нам треба, треба громадян! Та де ж вони? Хто не сенатор, Не журналіст – у нас їх тьма! Хто не герой і не плантатор, А громадянин? Ні, нема. Як не волай, не відгукнеться. Душі поетовій здається Чужим високий ідеал! Якщо ж він є десь поміж нами, Якими плаче він сльозами!! Який його проймає пал! Та долі кращої не просить, А як свої, на тілі носить Всі рани батьківщини він. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Гроза! Між диких чорних скель Свободи гине корабель. Поет кляне, кричить і квилить, А громадянин мовчки хилить Покірну шию під ярмо. Коли ж, але мовчу... Само Високе провидіння слало Нам гідних громадян, хай мало, Але... Ти знаєш долю їх? Схили коліна перед ними! О ледарю! Мені смішними Здаються сотні скарг твоїх! Поет – базіка й торохтій Блажен у зливі слів безплідній, А громадянин мовчазний, Німий, безмовний – жалю гідний! ПоетДобити легко можна тих, Кого не треба добивати. Поет у мріях золотих І справді міг розкошувати: У вільне слово вірив я. О бідна юносте моя, Так нерозважно ти минулась... Тоді скакав, де заманулось, Мій незагнузданий Пегас! Його вінчали не троянди – Хіба що будяків гірлянди, І гордо я лишив Парнас. Я без огиди і без страху, Готовий у тюрму й на плаху, Ішов на суд, на сполох бив, Ніс меч, а не маслину миру... Клянусь, ненавидів я щиро! Клянуся, щиро я любив! Та придушивши лірні звуки, Вони кляли мої слова – І у покорі склав я руки, Щоб уціліла голова... І що ж робити? Нарікати Чи на людей, чи на судьбу? Якби я бачив боротьбу, Зумів би до бійців пристати. Але... піти у небуття, Коли попереду життя? Воно у двадцять літ манило Мене, як моря вільний шум, Мені кохання ворожило Щасливі дні без чорних дум – Тоді сумління відступило... Не хочу більше я оман, Гіркої правди не ховаю І мовчки голову схиляю, Зачувши десь про громадян. Вогонь фатальний і шалений І досі так пече мене, Що я радий, як хтось штовхне Чи навіть кине камінь в мене. Сердешний! Нащо ти забув Священну заповідь людини? І що в житті собі здобув Син хворий хворої години?.. Якби хто долю знав мою, Мою любов, бажання бою... Похмурий, сповнений злобою Я над могилою стою... О! Піснею мого прощання Найперша пісня та була! Схилила Муза лик страждання, Заголосила і пішла. А потім – зрідка, як в тумані, Вона являлася мені, Слова шептала полум’яні, Співала потайки пісні І кликала – у степ, до міста, І щось же на меті було, Та забряжчать важкі намиста – І слід ї| вже замело. Не дуже я її цурався, Та як боявся! як боявся! Коли мій ближній потопав Між темних хвиль нещасть і горя, – Про грім небес, про плюскіт моря Пісні безжурні я співав. Дрібненьких злодіїв картав я, Злодюга ж руку тис мені, А підлітків причарував я, Співаючи грізні пісні. В ярмі турбот душа зігнулась, Її байдужість пойняла, А Муза й зовсім відвернулась І гордовито геть пішла. Даремно нині заклинаю – Вона пішла собі навік. Вже зовсім я її не знаю І не впізнаю чистий лик. О Музо! Може, випадково Являлась ти душі моїй, Чи всім сказати віще слово Судилося насправді їй? А може... Зрештою, хто знає? Я кару долі вже несу. Вінок терновий осяває Твою безрадісну красу...
|