Громадянин(входить)І знову сам, і знов сумний Лежить – і ні рядка не пише. ПоетДодай: нудьгує, ледве дише – І це портрет вже буде мій. ГромадянинЯкий портрет! Ні благородства, Ані краси в лиці, повір, А просто дурість та юродства. Адже лежати може й звір... ПоетТо що ж? ГромадянинНехай ще був би хворим! ПоетТо не дивись. ГромадянинПослухай: сором! Пора вставать. Відомо всім, Що діється у нас довкола, І в кому кров не захолола, Хто серцем живиться своїм, У кому сил і дару доста, – Той нині не повинен спать... ПоетСкажімо, рідкість я не проста, Спочатку ж треба діло дать. ГромадянинОт новина! Та діла – злива. Лиш тимчасово ти заснув. Прокинься: вади бий сміливо... ПоетА! Знаю: «бач, куди метнув!» Я птиця стріляна, на лихо, Набридло розмовляти лиш. (Бере книгу)О, Пушкін любий! Глянь у книгу: Читай і докори облиш. Громадянин(читає)«Ні, не для клопотів буденних, Не для користі, не для битв, – Родились ми для слів натхненних, Для звуків ніжних і молите». Поет(радісно)Та це неповторимі звуки! Коли б то з Музою, коли Ми б розумнішими були, Пера б не взяв я зроду в руки! ГромадянинЧудові звуки, так... ура! Така в них дивовижна сила, Що навіть сонна вже хандра З душі поета відлетіла, Я від душі зрадів – пора! І я твій захват поділяю, Та вірш твій, повний таємниць, До серця ближче я приймаю. ПоетАле ж не говори дурниць! Меткий читець, та критик дикий, То я по-твоєму – великий, Не пара й Пушкін вже мені? Скажи, будь ласка? ГромадянинНу, та ні! Твої поеми беззмістовні, Елегії – старі і зовні Краси в сатирах не знайти – Образи лиш – читати гидко, Тягучий вірш. Помітний ти, Мов зірка, що без сонця видко У ніч, яку ми з давніх пір Вже доживаєм боязливо, Коли блукає вільно звір, Людина ж точиться лякливо, – Ти твердо свій огонь тримав. І тільки небо не схотіло, Щоб він і в бурю запалав, Шляхи освітлюючи сміло; Мов іскра трепетна він був, Він ледве блимав, коливався. Благай, щоб сонця він діждався І в сяйві сонця потонув! Ні, ти не Пушкін! Та поки ще Не здійнялося сонце віще, З твоїм умінням сором спать; Та ще ганебніш в хвилю горя Про гори, небеса і море Та ласку милої співать... Гроза мовчить, а небо й хвилі В красі змагаються здаля, І вітер, віяти не в силі Ледь-ледь вітрила нахиля, – Стрункий фрегат біжить надійно, Серця мандрівників спокійні, Немовби замість корабля Під ними лиш тверда земля. Та грім ударив, буря квилить, І снасті рве, і щогли хилить – Не час тепер у шахи грать Та пісню лагідну співать! І пес про небезпеку знає, На бурю виє, не вгаває, – Ніхто б його не зупинив... А ти, поете, що б робив? Невже у затишній каюті Пісні б, коханою натхнуті, Співав для ницих гультяїв, Негоди стишуючи гнів? Нехай призначенню ти вірний, – Чи ж легше бо землі твоїй. Де кожен мріє непомірно Про себе в заздрості лихій? В єдину пригорщ забереш ти Всіх вірних рідній стороні. Бог помоч їм!... а як же решта? – Життя й мета у них – дрібні. Що перші – крадії й хапуги, А другі – ніжності співці, А треті... треті – мудреці: Вони розмов порожніх слуги. Себе обставши, як стіна, Вони твердять лише: «здавна Ми непоправне покоління, – Не загибати ж задарма! Ми горді тим, що з нас донині Хоч шкоди світові нема!». Навчився добре ум підступний Тенета хитрощів плести, Та... брате! хто «не був би ти, Цій думці не звіряйся згубній! Не завертай на хибну путь Лише розмовами сміливих, Не йди у табір нешкідливих, Якщо корисним можеш буть! На горе матері, не сміє Дивитись, руки склавши, син; Байдужим бути не зуміє До рідних піль громадянин. Гіркий подібний докір, сину... Іди на бій за батьківщину, За переконання й любов... Іди і гинь! А правда вирне, Не марні муки, справа вірна, Коли за неї ллється кров. А ти, поет! обранець неба, Глашатай істин вікових, Чи ж той, кому лиш хліба треба, . Не вартий віщих струн твоїх? Не вір, що стали ниці люди; Господь не вмер в душі людській, . І зойком виповнені груди Щось завше мовитимуть їй! Громадянином будь між нами, Для блага ближнього живи, І сповнюй геній почуттями Любові, лиш до неї зви. Коли багатий ти скарбами, Не квапся виставляти їх: Самі живими промінцями Засяють у трудах твоїх. Поглянь: на скалки б’є каміння Убогий трудівник, – і вмить Само з-під молота, летить Кругом полум’яне проміння. ПоетСкінчив?.. Я мало не заснув. Чи ж нам до погляду такого! Ти задалеко вже сягнув. Учити мусить геній строго, Потрібна сильна тут душа, А ми з нутром своїм незрячим. Самозакоханим, ледачим, Не варті мідного гроша. Щоб славу упіймать вдалося, Ми шлях згубити боїмося І по старих ідем шляхах, А лиш звернули, – на очах Погасли раптом! як комета! Яка ж дрібна ти, роль поета! Блажен німий громадянин: Чужий він Музам споконвіку, Він власним вчинкам лиш один Суддею буде в мить велику, І має успіх труд його... ГромадянинУб’є цей вирок хоч кого, Тобою стверджений єдиним! Та в ньому істини не чуть. Поетом можеш ти не буть, – та мусиш буть громадянином. А що таке громадянин? Вітчизни він достойний син. Ах! досить, з нас купців, кадетів, Міщан, чиновників, дворян, І досить навіть з нас поетів, – Бракує тільки громадян! Та де ж вони? Хто не сенатор І не творець, поете мій, Не предводитель, не плантатор, А тільки син землі своїй? Відповідай! Ти чуєш? Де ти? Його не в силі і поети, Як ідеал, в душі нести! Але, якщо він є між нами, Якими повен він жалями! І з ним себе рівняєш ти?! Човном свободи хвиля грає. Вже він у прірві – на краю. Поет кляне, або зітхає, Громадянин же підставляє Під ярма голову свою. Коли «ж... Та ні! Занадто мало І серед нас судьба стрічала Людей, що рвалися в бої... Схилися долу перед ними, – Ти ледар! І смішні твої, Жалі з надіями дурними. Нема в них змісту ні на гріш. І я гукаю без омани: Блажен, хто промовляє лиш, Біда безгласним громадянам! ПоетЧи ж домагання в тім твоє, Щоб вже добитого добити? Відрада в слові дійсно є Із ним поету легше жити. Та що з цим спільного в мені? Проте, в мої далекі дні, Сумні, блакитні, непродажні – Коротше – дуже легковажні, Метким бував і мій Пегас! Від кропиви звільняв я ниву, Її вплітав у пишну гриву, В погорді кинувши Парнас. Не боячись ганьбу прийняти, В тюрму я йшов, на місце страти, В суди, в лікарні я ходив – Що бачив там, не повторю я! І тих любив я, хто горює, І щиро істину любив. І що ж?.. Мої зачувши звуки, Назвали наклепами їх, І довелося скласти руки, Чи рук позбутися своїх. Невже я мав за горе кревне Обвинувачувать судьбу? Коли б я бачив боротьбу, Боровся б я також напевне. Та загибати... і коли! Лиш двадцять літ моїх пройшли, – Життя їх вабило лукаво, Як вод весняні ручаї, Любові юної ласкаво Дари готуючи свої. Чи мав я відступити право? Та скільки б не було причин, Гіркої правди не ховаю. . Чоло я боязко схиляю При слові: ось громадянин! Даремний той, вогонь і нині Пече, як спрага не пекла, І я радий, як хто зо зла З презирством в мене камінь кине. Нещасний! Нащо ти топтав Закон обов’язку святого? Який з життя податок взяв Ти – хворий син часу хисткого? Коли б хто відав скорб мою, Мої жалі, мої терзання... Похмурий, в смутку хвилювання На дверях смерті я стою... Ах! і прощальна і пророча. Та перша пісенька була! Сумні схилила Муза очі І геть, ридаючи, пішла. З тих пір стрічалися ми рідко: Бліда, надійде крадькома, Бере слова не знати звідки, Співає гордо недарма. Містами вабить і степами, В ній зміст таємний і тоска Гримить неждано ланцюгами І несподівано зника. Я з нею іноді стрічався, Та як боявся! як боявся! Коли мій ближній потопав У хвилях істинного горя, – Про грім небес і лютість моря Я доброзичливо співав. З бідою борючись малою, На радість крадіїв значних Хлоп’ят втішався похвалою І тішився зухвальством їх. Під тиском літ душа зігнулась, І охолола до мети, Від мене Муза одвернулась, Презирства повна й гіркоти, Її дарма я закликаю – Вона не пройде й віддалік. Як світла, я її не знаю І вже не знатиму повік. О, Музо, гостем випадково Являлась ти душі моїй. Чи незвичайним даром слова Мене звіряла доля їй? Гай-гай! та долі знак громовий В пітьмі сховав дерзання всі, І личить лиш вінок терновий Твоїй потьмареній красі.
|