1В старости Вакули бабка Неоніла на ремонт хатинки дошки попросила. Староста відмовив, а вона – знай нудить: «От як пан приїде – зразу нас розсудить! Він же сам побачить, що не обійдуся, й скаже дошки дати...» – Так і снить бабуся. 2А новий сусіда – добрий шмат землиці у селян відрізав через плутні ниці. Й чинно розумують у громаді люди: «От як пан приїде – землемірам буде! Він-бо розбереться, й тільки скаже слово – нашу всю землицю віддадуть нам знову». 3Кріпосну Наталку сватав хлопець вільний; тільки управитель – до весіль не схильний. «Почекаєм, Петре, – шепотить Наталя. – От як пан приїде...» – І таке все далі. Діти та дорослі, тільки щось на сором – «От як пан приїде...» – примовляють хором... 4Вмерла Неоніла; крадена землиця у нових сусідів житом золотиться; вже колишнім дітям час розумувати; вільний хлоп-коханець втрапив у солдати; втратила Наталя на заміжжя види... Пана все немає, пан усе не їде. 5Та нараз опівдні на кінці дороги в мареві з’явились похоронні дроги; а на катафалку з неприступним видом – пан старий у гробі; а наступний – слідом. Погребли старого, свіжий сльози витер – й рушив, як буває, у Москву та Пітер...
|