Розкішне ти, колосся заповітне
родимих нив, –
цвіте, росте, спіліє зе́рно житнє...
А я – зоскнів.

Я створений так дивно небесами
(й це жереб мій),
що хліб ланів, упораних рабами,
мені гіркий...
Олена Побийголод2021