|
Наївна, щира, пристрасна душа, У ній прекрасні помисли кипіли, Хвилюючись, ти вперто поспішав, У боротьбі був чесний ти і смілий; Кипів, горів – і швидко ти погас! Був вірний дружбі, відданий любов’ю, – Тебе ми вшанували в добрий час! Та скоро розпрощалися з тобою. Але твій труд живе, а в ньому й ти, Хоч і умер, незнаний рідним краєм! І з дерева родючого плоди, Байдужі, безтурботно ми збираєм. Що діла нам, хто виростив його, Хто викохав трудом своїм... Не скаже Про тебе слова доброго свого Своїм нащадкам покоління наше. І з кожним днем усе густіш хрестів, – Навкруг твою могилу обступили, І пам’ять друзів і товаришів Не протоптала стежки до могили.
|