|
Листи від жінки дорогої – Захопленням нема числа! А тільки для душі сумної Готуєте ви більше зла. Як полум’я любові згасне Чи скоритесь – на те печаль – Розважливості і на власне Чуття прокажете: на жаль! Віддайте їй її послання Чи потім не читайте їх. Немає гіршого терзання – Тужить опісля давніх втіх. Почнеш з насмішкою отою, Що безневинна і легка, Закінчиш ревністю й злобою Чи тугою, що допіка... О ти, чиїх листів багато В портфелі у моїм лежить! Дивлюсь на них я строгувато, А не наважуся спалить. Нехай чекання доказало, Що в них пуття і правди мало, Як в лепетанні дітлахів, Але й тепер до болю милі – Побляклі квіти із могили Моїх загиблих юних днів!
|