|
Так, безглузді з тобою ми люди: Що хвилина – то спалах готовий! Вмить облегшить схвильовані груди Нерозумне, різке наше слово. Говори ж, коли ти вже сердита, Все, що душу хвилює і мучить! Будьмо, друже, сваритись відкрито: Легше світ – і скоріш надокучить. Якщо проза така неминуча, Так візьмемо і в ній частку щастя: Після сварки бо – повне, жагуче До кохання повернення часто...
|