|
Безтолкові з тобою ми люди: Що хвилина, то спалах готовий! І полегкість в схвильованих грудях, Нерозумне, різке наше слово. Говори же, коли ти сердита, Все, що душу хвилює і мучить! Будем, подруго, злитись відкрито: Легший мир, та скоріш надокучить. Якщо проза в чуттях неминуча, З неї щастя візьмімо частинку: Після сварки так ніжно, квітуче Повертають любові іскринки...
|