|
Іронії твоєї не люблю. Вона для тих, що знають муки мало, А ми з тобою гаряче кохали І почуття останки зберігали, – Іронія не варт жалю! А поки що і ніжно й соромливо Ти хочеш зберегти любові час, Тривог і мрій клекоче бунтівливо В мені вогонь ревнивий повсякраз, – Не поспішай, кінець прийде, – не диво! Кінець прийде, розлука та гірка! Ми ще клекочем у цвітінні й силі, Хоч в серці холод і тяжка тоска, – Так восени бунтує синь-ріка Але від того – холодніші хвилі...
|