1


Не було би на світі вина –
зовсім злий був би світ.
І напевно – не спить сатана! –
я накоїв би бід.

Мене пан без провини посік.
І таке щось на мене найшло...
Я не те щоб який гордівник,
але ж вперше в житті це було.

Як подумаю – сльози з очей,
й голова – як в якомусь чаду.
Як погляну тепер на людей?
До коханої як підійду?

І лежав я на печі мовчком,
за весь день бодай щів не поїв;
й нашептав мені біс потайком
купу темних, підбурливих слів.

От на ранок похмурий я встав,
помолитися навіть не зміг,
ні півслова ні з ким не сказав
і пішов без хреста за поріг.

Раптом: «Братику, хочеш вина?» –
закричала сестра мені вслід.
Цілий штоф осушив я до дна –
і уже не пішов у похід.

2


Не було би на світі вина –
зовсім злий був би світ.
І напевно – не спить сатана! –
я накоїв би бід.

Степанида, сусідська дочка,
полонила мене по весні;
я посватав її в старика,
і вона обіцялась мені.

Тільки старосту – знати б, коли! –
видно, інший впрохав молодець,
і з немилим її повели
мимо вікон моїх під вінець.

Й охопив мене холод і дріж,
бо ж душа – не з каміння вона!
Нагострив я на старосту ніж
та узяв для наснаги вина.

А в шинку був у справах своїх
мій дружок, він вгостити бажав;
від вгощення відмовитись – гріх,
я лишивсь та півштофа прийняв.

Потім – ще, і напився упень,
і полегшало трохи немов;
і про ніж я забув у той день,
а уранці – у розум прийшов...

3


Не було би на світі вина –
зовсім злий був би світ.
І напевно – не спить сатана! –
я накоїв би бід.

Я з артіллю запевнив купця,
що всі печі йому заміню;
в місяць справу довів до кінця –
і до нього прийшов по платню.

Недодав, лиходійська душа!
Я – картати, страхати судом;
«Так не буде тобі ні гроша!» –
і звелів мене гнати притьмом.

І хоч як докладав я зусиль,
а й за місяць не видрав той борг;
не постачив платнею артіль –
і тепер мене тягнуть в острог...

Наточивши сокиру ущерть,
«Пропадай!» – сам собі я сказав;
причаївсь, розлютований всмерть,
біля дому купця – і чекав.

Та підмерз, а навпроти – корчма,
тож до неї погрітись ввіпхнувсь;
там я випив, побивсь із двома –
і уже в околодку проснувсь...
Олена Побийголод2021