|
Прикрашаєшся ти доброчесністю, Що в їй іншим тебе не догнать, І – сам бог хай засвідчить небесністю – Поважаю тебе, що й казать. Ти не зробиш поганого й гадині, Ти злочинцю ладен помогти, І червінці твої не украдені У вдови, в бідняка, в сироти. До впливового – ні, не бажаєш ти Влізти в дружбу, де скарб в сундучку. Невзначай тут із ним залишаєш ти Наодинці красуню дочку. Ти не гребуєш темних породою: «Мужички – по Христу нам брати!» І рідню свою довгобородую Не турляєш, не торсаєш ти. Не спитаю: це звідки з’явилося, Що сховав ти у скриню свою; Знаю: з неба тобі не звалилося За таку доброчесність твою! Прикрашаєшся ти доброчесністю, Що в їй іншим тебе не догнать, І – сам бог хай засвідчить небесністю – Поважаю тебе, що й казать.
|