|
Я глибоко за те сам собі погорджаю, Що життя день по день без пожитку теряю, Що, не встигши ні в чім досвідить своїх сил, Сам себе я нещадно навік осудив. І твердячи ліниво: слабий я, не встою, Добровільно весь вік проповзав я слугою; Що до тридцяти літ сяк чи так я прожив А й багатства собі за той час не зложив. Аби дурні мені поклонялись до ніг, А і розумний часом позавидіть міг. Сам себе я ненавиджу тяжко з-за того, Що потратив свій вік, не кохавши нікого, Що бажаю любви, що весь світ я обіймаю, А бокую від всіх та відлюдно блукаю, І що злість проти зла в мні міцна та гірка, А до діла дійде – заклякає рука.
|