|
Шкода ніжних кипарисів – Як вони зазеленіли! Нащо гойдалку на віти Ти їм, люба, почепила? Не ламай пахучих віток, Он до кручі йди, дитино, На акацію густую, Запорошену маслину: Там і море буде видно; Тільки гойдалка хитнеться, Як воно тобі крізь віти В сяйві сонця засміється, З білим парусом в тумані, Льотом чайок над водою І вздовж берега гучного З піни лиштвою ясною.
|