|
Сутинно. Стратили. З Голгофи відвалив, Спускався натовп, обвивався між олив, Він дуже схожий був на Змія! І матері дивилися униз, в туман, З пересторогою відводить Іоанн Всю сиву вже стару Марію! Вкладе він спати, сам приляже відпочить, До ранку чутиме, як буде голосить, Також томління буде чути. Про те, що краще би залишився живим Її Христос й співав? Був теслею й тоді б Був не потрібний смуток? Воскресне Божий Син, в сіянні зорянім Жінки до гробу вийшли втретє, щоби їм Прийшлось видіння зустрічати. І плоть, що світиться помацає Фома Земля надалі збочиться, бо недарма Ще будуть інші розіп’яті! Маріє! Нащо жити будеш в маячні. Безрадісні прийдешні усі твої дні, Що пропливуть! І вже не втретє, Ні в сотий раз, ніколи вже не встане він Твій первісток, що з глини горобців ліпив У пеклі сонця, в Назареті!
|