|
Вороги нас давно поховали, А я ще рік від року жию... Ще тоді, як за волю ми встали, Я поліг у могилу німу. Серед крат, серед замків тюремних, Серед стін тих холодних і темних Ще ясніють пречудно вони, Ті короткі, щасливії дни! Ще нагадую живо ті хвилі, Як по рідній, широкій землі Загули і народ пробудили Слова братства, добра і любви. Як злякалась науки нової Сила тьми, і кайдан, і неволі, Як тернами гатила стежки, Щоб не мож до народу дійти... Як ми сміло на бій з нею стали, – В жилах бухала кров молода, – Ми погибли, – народ ми піднялиі Ось і я впав в могилу тогда. І про вас, що в війні уціліли, Любі браття, гадаю не раз; Як жиється вам? Ближче до ціли, До святої дійшли ви в той час? Вам прийшлося тяжкий хрест приняти, Мені легшу присуджено долю: Тяжко жити й бороться за волю, Але легше за волю вмирати.
|