|
І ось вона ізнов, Росія... Хрести та храми, як завжди. Та помічаю знов усі я убозтва вічного сліди. Жандармські формені лівреї являють сяяння своє, й обличчя вираз: «Ми – лакеї!» опричну зграю видає. І знову – бідні, нетверезі... Й здається в цій юдолі сліз, що навіть сосни та берези по-рабськи хиляться униз.
|