|
Прости, Господь, зітхання втоми. Я змучився від самоти, Від смутку, жалю, від любові, Від всіх шляхів, що зміг пройти. Я впав на краю моря синього В пісок, чекаючи приплив. Ти підтримай мене, безсилого, Щоб дочекатися я зміг. Яви же благість Ти безмірную І в цю годину, і в цей час Побачить дай зорю вечірнюю Мені лише в останній раз. І променю її, летючому, Скажу «пробач мені, прости!» І підкорюся неминучому, Засну назавжди у путі.
|