|
Я знав її милим забавним дівчиськом. Не зглянувсь, а їй вже – десятий мина! Було, в неї, раптом, – розбилася лялька, И над лялькою – довго ридала вона. Майнуло, неначе хмаринка, – дитинство, І як же змінилась – красуня моя! Вона – на скалки – моє серце – розбила, Та плакав від того – один тільки... я!
|