Жерці латинських прописів – таки нам радять за дієтою дієту, таврують згубними то борщ, то огірки, й виносять вирок то лафіту, то кларету. Педанти-доктори! Звичайно, вам – хвала, та нам поради ваші – ніби зайцям бубни; й коли про шкоду мова вже зайшла, то навіть просто жити – дуже згубно. Повітрям дихати, що вдихуємо ми, бруднитися у життьовій безодні, читати те, що курячі уми зовуть літературою сьогодні... Загляньте у моральний той провал, куди веде нас преса галасливо, – й повірите в одне з лихих начал: на світі жити – для душі шкідливо. А як живеш – не скритися тоді від епідемій дурощів, холери, корупції, блазенства у суді, від богобоязкої атмосфери, коли насильства сповнена «любов» силкується примусити до згоди, цькує людей, псує невинним кров і завдає постійно безліч шкоди. Для розвитку у нас нема причин, й навіщо б нам? У нас це – не в чесноті, за це, вважає справжній слов’янин, сидіти маєш в чорта на болоті. Тому – вгамуйся, докторе, й мовчи! Закинь кудись своє латинське чтиво! Шкідливі – не лише вино й харчі, на світі жити – згубно та шкідливо.
|