|
В нас у місті – життя посміхається лиш пройдисвітам та шахраям; що ні крок – то душа з болю крається, коли бачиш тутешній бедлам. У болото вгрузаюча вулиця та поламаний вщент тротуар; і шпиталь у руйновищі тулиться, і не їде ніхто на пожар. Хабарів не пропустять начальники, а завжди візьмуть все, що даси: цуценяток, цукерки, срібляники, й може, навіть – шматок ковбаси. Не страхаючись гніву столичного, на драпіжці живе наш суддя; за словами поета ліричного – «при криниці пустель він баддя»1. Вічні карти та чвари з дружинами – от і все, що побачиш у нас; з крючкодерами нашими чинними стережись, бо ускочиш нараз... В нас у місті – життя посміхається лиш пройдисвітам та шахраям; що ні крок – то душа з болю крається, коли бачиш тутешній бедлам...
1 Неточна цитата з вірша А.Фета «Я люблю його палко...» (1847).
|