|
Сіренька Миша, певно, спала, Бо у пивне барило впала. І в пиві почала тонуть. – Рятуйте! Пробі! – тільки й чуть. – Я гину в жигулівськім пиві! Яка ж бо смерть моя проста! Клянусь, була б я більш щаслива, Коли б загибла від кота! – Ну, що ж, – сказав з вікна Котище, – Вас можу витягти. Однак По тому сам негайно знищу! – Рятуй, рятуй! Бо згину так! Ій-богу, краще смерть на волі, Ба навіть менш мені страшна! – І ось від смерті в алкоголі Була врятована вона. В котячих опинившись лапах І тремтячи аж до хвоста, Пивний поширюючи запах, Майнула Миша від Кота. Де совість, глузд який у тім? Казали ж ви, що вас я з’їм! – Ах, що ви! – Миша пропищала. – Я все це сп’яну обіцяла!
|