|
– Іван Тарасович, а я оце до тебе. – Кажи, чого прийшов? – Та крейди трохи треба! Поки іще стоять погожі дні, В конторі б забілить слід плями на стіні. Так видайте для нас хоч рештки крейдяні! – Ти, брат, швидкий! Тут треба вирішати. – Так нам же аж кричить!.. – Терпіння мусиш мати. Той у ділах ніколи не втрача, хто завбача. Тут слід би думку знать Степана Кузьмича. Що скаже Клим Хомич? На це він, певно, зваже И Матвію Савичу розкаже. Той доповість на Раді всім, І Рада вже рішить об вашім ділі тім. – Ой, справ багато в вас!.. – Сам знаєш, не гуляєм. Опівдні сходимось, а йдем аж по труді нічнім, А то, бува, й добу прозасідаєм. В основу байки я навмисне крейду взяв, Щоб не чіпати більш важливих справ.
|